Рубрики
рецензії

“Спустошення” Любко Дереш

У відомому романі нової зірки української літератури Любка Дереша під назвою «Спустошення» зачіпаються незвичайні метафізичні теми, що, звичайно, є свіжим подихом та необхідним джерелом нових ідей для сучасного українця. Цей новий підхід створення літератури виражається в  структурі розповіді та у глибині самих персонажів. Так, це дійсно незвичайний твір. 

Сюжет крутиться навколо відомого українського журналіста, який  бере інтервю у нової зірки українського шоу бізнесу. Вони ведуть інтелектуальну бесіду, у ході якої гг помічає, що молодий музикант знаходиться у важкій депресії, а також відчуває , що ця депресія захлиснула і його самого. На наступний день виявляється,  що музика покінчив життя самогубством. Журналіст вирішує  влаштувати бесіду з близьким другом музики – відомим багатієм. Той погоджується і при зустрічі виявляться, що цей багатій надумав влаштувати революцію у психо-технологіях, за допомогою яких можна змінити сприйняття світу для усіх людей. Багатій запрошує журналіста приєднатися до нового проекту, і той, розміркувавши, погоджується.

        Ось така непроста завязка цього твору. Те, що відбуватиметься далі, поглине читача майже у новий вимір,  фантастичний і захоплюючий. Це дійсно якісна робота, яка вміло тримає інтригу, не розкриваючи карти до самого кінця, герої живі й проблемні, навіть проблематичні. Сюжет гойдає гг на емоційних гойдалках від любові до ненависті, від депресії до абсолютного просвітництва, заглиблюючи його у новий простір, простір метафізики, почуттів, внутрішніх голосів.

        Любко Дереш дійсно зробив дуже якісну роботу, але в цього твору один, на мій погляд, вагомий мінус. Увесь цей довжелезний роман можна вважати патетичним пантегіриком до Пєлєвіна(відомий російський письменник). Всі пассажі цього твору , всі  обрамлення героїв, вся їх східність та міфологічнсть, вживання накротиків різних ступенів тяжкості, все це відбитки думок гуру постмодернізму.

        Та незважаючи на це, «Спустошення» – визначний роман, наповнений глибокими роздумами, великою кількістю відсилок. Це справжній постмодерністський твір.

        Перед прочитанням цього тексту рекомендую ознайомитись зі «Сніданком на узбіччі» братів Стругацьких, «Грою у бісер» Германа Гессе, та звичайно із творчістю  Віктора Пєлєвіна .

 ,

Поділитися:

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о