Рубрики
Бібліотечні новинки рецензії

“Мондегрін” Володимир Рафєєнко

У нашому добірку з'явилась ще одна книга : "Мондегрін" Володимира Рафєєнко. Прочитати її ви можете, завітавши до нашої бібліотеки. Ми представляємо рецензію на цей твір.

Мондгрін. Пісні про смерть і любов [Текст] / Володимир Рафєєнко. — Чернівці: Меридіан Черновіц, 2019. – 192с.

Можна не знати, що таке «мондеґрін», але навряд чи можна зовсімубезпечити себе від нього. Хто має щастя жити, той має нещастя помилятися. Зокрема – викривлено сприймати якісь вирази, а відтак неправильно – аж до абсурду – їх інтерпретувати. А чи можна, вимушено переїхавши у дорослому віці з російськомовного Донецька до не надто українськомовного Києва, швидко опанувати українську мову? Можна. Ба більше: можна навіть бути зрілим і визнаним російськомовним письменником, як-от Володимир Рафєєнко, а тоді, опинившись у Києві, опанувати українську мову такою мірою, щоб написати нею блискучий роман. Зокрема – про занурення російськомовного переселенця в радісно-тужливу стихію української мови. А також про його небажання змиритися з роллю пасивного об’єкта «захисту» з боку Росії. Але передусім про те, як погано різномовні частини України досі чули одна одну, внаслідок чого й перетворилися одна для одної на суцільний «мондеґрін». Чи є шанс якось подолати це непорозуміння? Невідомо. Та спершу варто бодай спробувати уважніше вслухатися: а раптом поталанить розшифрувати спотворені звучання.


Мондегрін – це історія про тугу людини, яка знаходиться на роздоріжжі. Хворобливий твір про втрачену ідентичність. Автор ламає текст як би навмисно, щоб щоб читач і сам відчував ці злами в долі головного героя. Образ кобилячої голови, що мариться Габі, являє собою відірваність від того світу, який безслідно зник, передвісник війни, моторошний символ.

Габа має деякі психічні відхилення, автор доносить до нас цю особливість за допомогою витіюватих метафор, раптової інтертекстуальності, і робить це він так, що читати текст стає складно. Ми всі звикли думати, що якщо текст нами не подолані, то це ми недостатньо розвинені для нього. Таке припущення прекрасно працює у випадку з Джойсом або Прустом, з творами раннього відродження або античності. Але це не працює з Рефєєнко, тому що ми бачимо брак майстерності, недолік свідомості його власних ідей. Коли ми говоримо про складні філософські конструкції, відразу ж згадуємо наскільки складні філософські тексти Ніцше, Шопенгауера, Гоббса, Декарта. Але, для мене, яскравим прикладом складної філософії буття в простому тексті є Сіддхартха Германа Гессе. Це воістину великий текст, що змушує замислюватися про життя і смерть, про духовність, про походження всесвіту при цьому написаний простою зрозумілою мовою, з лінійним сюжетом, і зовсім чіткими посиланнями, закладеними усередині. Мондегрін не може похвалитися ні красою, ні змістовністю, не чіткою філософією. Це роздуми на тему про країну, в якій відбувається війна, але війну цю ніхто в себе вбирати не прагне. Варто так само відзначити, що письменник російськомовний, який вирішив спробувати написати твір на українському.

З плюсів можна відзначити створення гарного образу ліричного героя, який ходить по цьому світу, неприкаяний і втрачений, він тепер всюди іноземець, і звуки міста, звуки жителів, жінок, дітей і колег, пісень, тварин, комах доходять до нього через призму відторгнення. Мову він знає, але ця мова все ще чужа, а рідна мова, на якій він говорить – чужиа для міста. Ось і виходять складності комунікації і соціалізації, невірне трактування сенсів, непорозуміння – мондегріни.

Поділитися:

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о