Рубрики
Бібліотечні новинки рецензії

“Мондегрін” Володимир Рафєєнко

У нашому добірку з'явилась ще одна книга : "Мондегрін" Володимира Рафєєнко. Прочитати її ви можете, завітавши до нашої бібліотеки. Ми представляємо рецензію на цей твір.

Мондгрін. Пісні про смерть і любов [Текст] / Володимир Рафєєнко. — Чернівці: Меридіан Черновіц, 2019. – 192с.

Можна не знати, що таке «мондеґрін», але навряд чи можна зовсімубезпечити себе від нього. Хто має щастя жити, той має нещастя помилятися. Зокрема – викривлено сприймати якісь вирази, а відтак неправильно – аж до абсурду – їх інтерпретувати. А чи можна, вимушено переїхавши у дорослому віці з російськомовного Донецька до не надто українськомовного Києва, швидко опанувати українську мову? Можна. Ба більше: можна навіть бути зрілим і визнаним російськомовним письменником, як-от Володимир Рафєєнко, а тоді, опинившись у Києві, опанувати українську мову такою мірою, щоб написати нею блискучий роман. Зокрема – про занурення російськомовного переселенця в радісно-тужливу стихію української мови. А також про його небажання змиритися з роллю пасивного об’єкта «захисту» з боку Росії. Але передусім про те, як погано різномовні частини України досі чули одна одну, внаслідок чого й перетворилися одна для одної на суцільний «мондеґрін». Чи є шанс якось подолати це непорозуміння? Невідомо. Та спершу варто бодай спробувати уважніше вслухатися: а раптом поталанить розшифрувати спотворені звучання.


Мондегрін – це історія про тугу людини, яка знаходиться на роздоріжжі. Хворобливий твір про втрачену ідентичність. Автор ламає текст як би навмисно, щоб щоб читач і сам відчував ці злами в долі головного героя. Образ кобилячої голови, що мариться Габі, являє собою відірваність від того світу, який безслідно зник, передвісник війни, моторошний символ.

Габа має деякі психічні відхилення, автор доносить до нас цю особливість за допомогою витіюватих метафор, раптової інтертекстуальності, і робить це він так, що читати текст стає складно. Ми всі звикли думати, що якщо текст нами не подолані, то це ми недостатньо розвинені для нього. Таке припущення прекрасно працює у випадку з Джойсом або Прустом, з творами раннього відродження або античності. Але це не працює з Рефєєнко, тому що ми бачимо брак майстерності, недолік свідомості його власних ідей. Коли ми говоримо про складні філософські конструкції, відразу ж згадуємо наскільки складні філософські тексти Ніцше, Шопенгауера, Гоббса, Декарта. Але, для мене, яскравим прикладом складної філософії буття в простому тексті є Сіддхартха Германа Гессе. Це воістину великий текст, що змушує замислюватися про життя і смерть, про духовність, про походження всесвіту при цьому написаний простою зрозумілою мовою, з лінійним сюжетом, і зовсім чіткими посиланнями, закладеними усередині. Мондегрін не може похвалитися ні красою, ні змістовністю, не чіткою філософією. Це роздуми на тему про країну, в якій відбувається війна, але війну цю ніхто в себе вбирати не прагне. Варто так само відзначити, що письменник російськомовний, який вирішив спробувати написати твір на українському.

З плюсів можна відзначити створення гарного образу ліричного героя, який ходить по цьому світу, неприкаяний і втрачений, він тепер всюди іноземець, і звуки міста, звуки жителів, жінок, дітей і колег, пісень, тварин, комах доходять до нього через призму відторгнення. Мову він знає, але ця мова все ще чужа, а рідна мова, на якій він говорить – чужиа для міста. Ось і виходять складності комунікації і соціалізації, невірне трактування сенсів, непорозуміння – мондегріни.

Поділитися:
Рубрики
Бібліотечні новинки статті

Дивовижні новинки від В.Шкляра

Ми давно хотіли написати якусь статтю про Шкляра – видатного українського письменика і у нас з’явився гарний привід:

Цілих три книги цього дивовижного письменника потрапили до нашої колекції.

Що ми знаємо про постать Василя Миколайовича?

                Він народився 1951р у с. Ганжалівка Лисянського району Черкаської області. Навчався у Київському університеті, працював журналістом

                У 70-х він пише свої перші твори, але журналістську діяльність не покидав. Широка популярність прийшла до нього аж у 1999р. з виходом роману «Ключ», який зібрав низку нагород та був неодноразово перевиданий у різноманітних українських видавництвах.

                Відтоді Шкляр написав ще немало книг, більшість з яких отримували премії та визнання серед читачів.

                Наразі ми розглянемо три його книги, які є новинками нашої бібліотеки. Якщо ці книги зацікавлять вас, то ви зможете прочитати їх, завітавши до нашої бібліотеки, тим більше , що всі три книги цього безперечно варті.

  1. Тінь сови

Тінь сови – роман про кохання, про любов, про труднощі взаємин.

З перших сторінок книга знайомить з родиною, у якої трапилося щось дуже не приємне. Гортаючи кожну наступну сторінку, читач більш докладно знайомиться з кожним героєм книги, з його внутрішнім світом. Автор то занурює нас в історію кохання, знайомства героїв, дитинство героїв, то повертає до наших часів. І такі “каруселі” дають змогу більш детальніше вивчити кожного учасника цього роману. Василь Шкляр чудово описує пейзажі, які присутні у творі, і читач неначе відчуває, кожен подих вітру, кожну хвилю річки і це дає змогу повністю зануритися в книгу. У романі переплітається справжнє і фантастичне, оскільки в ньому присутні ліричні відступи казкового героя, який розповідає про себе. Книга дуже емоційна, сповнена тривогою, але в той же час дуже романтична! Незважаючи на те, що книга має містичний характер, вона має реальних прототипів, з якими читач познайомиться в епілозі.

Тінь сови: роман/ Василь Шкляр; —Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. —304с.
  1. Чорне сонце

“Чорне сонце” – це історія формування й початку бойового шляху полку “Азов”, визволення ним Маріуполя та перетворення його з напіваморфного добровольчого з’єднання в один із найкращих підрозділів ЗСУ. Герої твору – вчорашні звичайнісінькі хлопці, кожен з яких займавсь власною справою, допоки його світ не перевернувся. Чорне Сонце, або, як ще його називають, Коловорот – не просто емблема. Це і є символ того відчуття перевороту в свідомості людини, переоцінки цінностей, що проходить сторінками романа. Взявши до рук зброю, герої ховають свій страх за солоним солдатським гумором, хоча, насправді, жоден з них не є справжнім солдатом. Тут є й частка містики, що постає у вигляді древнього кам’яного ідола, що виступає в ролі оберега для вояків, та одночасно є й символом землі та народу, чий світ опиняється під загрозою знищення. Решта оповідань, що увійшли до цієї збірки, також дуже талановиті та самі по собі заслуговують високої оцінки.

Чорне сонце: збірка творів/ Василь Шкляр ;—Харків: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2018—304с.
  1. Самотній вовк

найдинамічніший роман Василя Шкляра, написаний на основі реальних подій. Українець, вояк Французького іноземного легіону, отримує надважливе завдання — вивезти з окупованої Чечні дочку генерала, на яку полюють російські спецслужби. Легіонер охоче вирушає в «гарячку точку» не лише завдяки фантастичній винагороді — до Чечні втекла його дівчина разом з тамтешнім командиром кримінального угруповання. Воїн-одинак розпочинає вкрай небезпечний двобій з московськими людоловами… Але чим насправді було це завдання і яка роль належала дочці генерала? Відповідь на це запитання приголомшить найпроникливішого читача.

Вважається одним з найпопулярніших романів письменника. В основі його сюжету – реальні події порятунку Алли Дудаєвої (Шкляр знайомий з нею особисто), і саме історія порятунку лягла в основу роману.

 

 

Самотній вовк: роман/ Василь Шкляр; —Харків: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля",2018—224с.

Але все же таки творчість Шкляра неоднозначна. Незважаючи на шалену популярність книг,  ідеї які закладені в них у більшості своїй мілітаристські. Подолання ворога за допомогою зброї, боротьба у всіх її проявах. Саме це цікавить Шкляра найбільше, і найбільше його дратує слабкість.

Василь Шкляр зазначає, що в центрі уваги української громадськості перебувають в основному  трагічні сторінки нашої історії – голодомор, колективізація, репресії і майже нічого не говориться про героїку. Але художні твори повинні сприяти формуванню національного свідомого громадянина з активною життєвою позицією, готовою до розбудови української держави.

Поділитися:
Рубрики
Бібліотечні новинки статті

Жінки, що підкорили українську літературу

Ірена карпа, Гаська Шиян, Євгенія   Кононенко.

Три українські письменниці, книги яких читає вся країна. Ми поговоримо про їхню творчість і окремі твори, які ви можете прочитати, відвідавши нашу бібліотеку.

Ірена Карпа

Книги Карпи наповнені істинно жіночим шармом, з часткою західноєвропейської відстороненості, цинізму. Здебільшого, головні героїні творів авторки – постійно рефлексують, шукають свого місця під сонцем.

Одна з новинок нашої бібліотеки: « Добрі новини з Аральського моря» за авторством І. Карпи

Ця книга складена з чотирьох історій про молодих дівчат, які перебувають з тих чи інших причин в Парижі, переживають кризи, намагаються відшукати щастя. Чим же ця книга примітна?

 По-перше: Опис міста. Письменниця є мешканкою Парижа вже кілька років і слова цього твору просякнуті духом вузьких вуличок, ранкової кави з круасанами, червоним вином, вечірніми прогулянками по Монмартру. Це воістину красиве місце, яке ми здатні ментально відвідати за допомогою таланту Карпи.

По-друге: Історії. Ми маємо чотири сюжетні лінії, кожна з яких особлива по своєму і відповідає за розкриття сторін міста. Богдана, Маша, Рита, Хлоя. Дівчата абсолютно різні, у них різні цілі, різна доля і, звичайно, різний результат. Одне об’єднує їх – Париж

Книга «Новини з Аральського моря» довга, але читається швидко, структура переплетеного оповідання не дає розслабитися уяві, вражаючі образи персонажів запам’ятовуються і тримаються в голові ще довго. Сентиментальність переплітається з певним скептицизмом по відношенню до поняття щастя і це породжує справжній європейський роман про нелегку долю українських дівчат за кордоном.

Гаська Шиян.

 

Перекладачка, блогер, письменниця.

Її творчість наповнена філософськими роздумами на тему свободи, відповідальності, взаємовідносин. Герої творів Шиян постійно знаходяться стані незрозумілості, невирішеності життєвих пріоритетів.

“За спиною” – одна за найпопулярніших книжок 2019р. Її ви також можете знайти у нашій бібліотеці.

Ця книга є своєрідним маніфестом жінки, яка чекає, не чогось конкретного. Стан очікування взагалі дуже своєрідний, і його  аналізує у своєму творі Шиян. Сюжет дуже простий, без прикрас: Пара знаходиться у тісних відношеннях, хлопець вирішує проявити патріотичні запаси своєї молодості та вирушає на фронт, дівчина залишається у місті чекати на нього. Так, ви не отримаєте від цього роману шекспірівьских страстей. Але  ви маєте змогу заглибитись у внутрішній світ людини, яка знаходиться у стані незрозумілості, і всі дії, які вона виконує ставляться під питання « А нащо ж воно мені треба?».

                Деяка відстороненість відчувається у творі, наповненість англійскими словами іноді роздратовує, але авторка молода, ще шукає себе. Однозначно позитивним є те, що головна героїня вийшла глибокою особистістю, за діями, вчинками й думками якої дуже цікаво спостерігати. Книжку можна прочитати за день, вона легка, невимушена і зрозуміла.

Євгенія Кононенко

                Однозначно одна з кращих письменниць (зрозуміло, що серед письменників також) нашої країни, що зарекомендувала себе як авторка феміністичної думки. Своє визнання отримала саме за короткі жанри: новели, есеї, оповідання.

“Празька химера”

                Ця книга вже є у добірку нашої бібліотеки.

Це Збірка оповідань , новел, нарисів про різних жінок. Це дуже легка література для сприйняття.

Щодо героїв, то центральне місце надане жінкам. Вони постають, як індивідуальні, самобутні особистості, але зазвичай із мінорними долями. Щодо чоловіків, то авторка ставить усіх на один щабель, не вивищуючи «сильну стать». Тут у кожного існують свої захоплення, друзі, і ніхто ні для кого не є центром Всесвіту.

                Кононенко описує світ з точки зору ошуканих людей. Чи то обставинами, чи то іншими людьми чи то самими собою. Нехитрі сюжети дають можливість заглибитися в думки над важливістю, здавалося б, простих речей, але вся суть в деталях.

                Авторський стиль доволі оригінальний: елегантно виписані образи, коротко й влучно зображені реалії, без зайвих спецефектів і моралізаторства.

Ці три жінки не випадково об’єднані в одну статтю. В їхніх творах є кілька спільних рис.

 Увага до долі жінки. Чому жінка не може бути сильним персонажем, чому вона не в змозі вирішити свої проблеми сама? Насправді жінка може бути сильною і твори письменниць підтверджують це.

Побутовий хаос. Ми звикли читати високі трагедії з нескінченним потоком риторичних запитань, героїзму, романтизму, великих ідей і великих характерів. Але життя складається з дрібних деталей, які іноді теж важливо описувати. І Наші жінки з цим справляються бездоганно.        

Поділитися: